1939 р.
Власноруч вишита весільна сорочка стала оберегом не тільки для Розалії ПОТИЧ, а й для її нащадків. Адже в основі вишивки – унікальний орнамент із традиційних сакральних символів, які мають оберегові значення й містять зашифрований код української нації.
Розалія ПОТИЧ, мешканка с. Ліскувате (нині – Польща), улітку 1939 р. в цій сорочці вийшла заміж. Одне за одним у родині з’явилося троє дітей. Воєнне лихоліття Потичі пережили без утрат. Але в червні 1951 р. родину спіткало нове випробування: усіх жителів села примусово переселено до с. Званівка, що на Донеччині. Вишиванку привезли з собою і багато років зберігали в родині як реліквію-оберіг.